Автор: Маловичко С.П., голова
постійної комісії з охорони здоров'я, сім'ї, материнства та дитинства Громадської ради при Донецькій ОДА
4 серпня 2011 року, вступив в силу Закон України "Про порядок
проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій,
Дніпропетровській, Донецькій областях і місті Києві", який визначає
організаційні та правові засади реформування системи охорони здоров'я в
зазначених регіонах. Закон, ставить своєю метою
"впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та
фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та
доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку
системи охорони здоров'я України". Чи всі ідеї і плани можна
реалізувати в чинному правовому полі і наскільки можна досягнути поставлені
цілі?
Міф 1: Ніхто не буде звільнений за скороченням,
всі будуть переведені.
Такі заяви останнім часом часто звучать з високих трибун. Дійсно, у
них хотілося б вірити, розуміючи, що залишитися в наш час без роботи для
багатьох людей означає залишитися без засобів існування.
Реальність: На жаль, але значних звільнень за скороченням
складно буде уникнути. Основні структурні перетворення в даний час пов'язані зі
створенням центрів первинної медико-санітарної допомоги. Планується, що частина
працівників поліклінік та амбулаторій повинні будуть працювати в цьому центрі і
ключовим тут буде обраний спосіб створення центру і, як наслідок, робочих місць
в ньому.
"Забрати" робочі місця з однієї установі та ввести їх у нову -
в першому випадку означає скорочення цих робочих місць зі всіма відповідними
наслідками і процедурами. Виняток з цього правила становлять такі випадки: зміна
підлеглості або відомчої належності установи, зміна власника установи та реорганізація
установи.
Реорганізація, може відбуватися шляхом:
а) виділення - з однієї установи частини майна і створення на її основі
нової установи (установ);
б) розділення - одна установа (юридична особа) поділяється на дві або
більше самостійних юридичних осіб;
в) перетворення - наприклад, у дільничній лікарні скорочують цілодобовий
стаціонар і таким чином вона стане амбулаторією;
г) приєднання - одну або кілька установ повністю приєднують до іншій
юридичній особи;
д) злиття - одна або кілька установ (юридичних осіб) шляхом злиття
утворюють нову юридичну особу.
Якщо у вищезгаданих випадках у штатному розписі нової юридичної особи
буде перебувати та ж посада працівника, що і в юридичній особі до зміни його
власника або його реорганізації такі працівники не підлягають звільненню.
До їх трудових книжок буде занесений запис, наприклад, про реорганізацію
установи, а дія трудових договорів з ними буде продовжена.
Якщо ж посади, займаної працівником у даний час, не передбачено в новій
юридичній особі і її не буде після реорганізації у колишній юридичній особи, —
в таких випадках працівники підлягають звільненню за скороченням.
Також слід враховувати багаторічну практику процедури звільнення за
переведенням. Для правильного вирішення цього питання необхідно:
1. Працівнику подати заяву, на ім'я нинішнього свого керівника з
проханням: "Прошу звільнити мене за переведенням до ... (найменування
установи)...)."
2. Майбутньому роботодавцю працівника направити лист-клопотання до
нинішнього роботодавця працівника з проханням "Прошу звільнити за
переведенням до нашого закладу П.І.Б. працівника." (Зверніть увагу, що
юридична особа, у якій необхідно буде працювати працівнику вже має бути зареєстрованою
у держреєстратора).
3. У наказі про звільнення працівника за переведенням за п.5 ст. 36 КЗпП
України обов’язково повинні бути вказані і заява працівника, і лист-клопотання
його майбутнього роботодавця.)
Важливо! Всі три учасники порядку звільнення-прийому за
переведенням мають право на вчинення вищенаведених дій, а не обов'язок.
Міф 2: Мережа комунальних закладів охорони
здоров'я, що надають безкоштовну медичну допомогу населенню не скорочується.
Запевнення у цьому можна було чути, як до експерименту з реформування,
так і з його початком. Заборона на скорочення мережі закладів охорони здоров'я
міститься в статті 49 Конституції України, яка встановила однозначну і
безумовну заборону на скорочення мережі державних і комунальних закладів
охорони здоров'я, які безкоштовно надають медичну допомогу населенню. Що ж
відбувається насправді.
Реальність: Закон про реформування визначає, що
"мережа установ охорони здоров'я в пілотних регіонах", це сукупність
закладів охорони здоров'я, які задовольняють потребу
населення в медичному обслуговуванні на основі професійної діяльності медичних
(фармацевтичних) працівників. В Основах законодавства України про охорону
здоров'я аналогічне визначення з'явиться тільки з 1 січня 2012 року. Якщо
стисло, то "мережа закладів охорони здоров'я" — це сукупність відповідних юридичних осіб, і
якщо їх кількість зменшується — скорочується і мережа таких установ.
На практиці були різні підсумки вирішення цієї проблеми: як прокурорські
протести на рішення органів місцевого самоврядування з посиланням на порушення
статті 49 Конституції України, так і відмови від прокурорського реагування у
аналогічних випадках; і рішення судів про те, що приєднання однієї установи
охорони здоров'я до іншої — це порушення
Основного Закону, так і навпаки, — що це
не є порушення Конституції.
На мою думку, злиття, приєднання, а тим більше ліквідація комунальних
закладів охорони здоров'я, які безкоштовно надають медичну допомогу населенню —
є скорочення мережі таких закладів. Іноді, такі дії можна визнати доцільними,
АЛЕ, в Конституції з цього приводу все безкомпромісно.
Однозначну крапку в цьому питанні міг би поставити Конституційний Суд
України, офіційним тлумаченням 49 статті, однак для відкриття провадження
Конституційним Судом немає відомих автору суперечливих судових рішень, що
набули чинності з цих проблем. (Якщо Вам такі рішення відомі, будь ласка,
направляйте, будемо робити чергову спробу отримання офіційного тлумачення норми
Конституції.)
Міф 3: Відбувається реорганізація установ охорони
здоров'я у всіх випадках створення центрів первинної медико-санітарної
допомоги.
На практиці, приймаються рішення органів місцевого самоврядування, які
вказають на передачу частини майна з однієї юридичної особи до складу іншої,
називаючи такі дії "реорганізацією". А від того,
"реорганізація" це насправді чи ні, залежать і дії роботодавця, і
трудові права працівників
Реальність: Наприклад, при передачі частини майна
поліклінічної служби, пов'язаного з робочими місцями з Центральної міської
лікарні до Центру первинної медико-санітарної допомоги, який створюється, —
відбувається не "реорганізація", а "реструктуризація" в
ЦМЛ, що тягне за собою скорочення робочих місць у даному закладі. Дотримання
процедури скорочення, вимагає затвердити новий штатний розклад не пізніше ніж
за три місяці, щоб головні лікарі могли виконати вимоги трудового законодавства
і повідомити первинну профспілкову організацію про причини, терміни і категорії
працівників, які підлягають скороченню (звільнення за скороченням за п.1 ст.40
КЗпП). Самих працівників і службу зайнятості потрібно повідомити не пізніше ніж
за два місяці про звільнення, і запланувати розрахункові та вихідну допомогу у
розмірі середнього місячного заробітку (у тому числі і тим, хто працює за
сумісництвом). Так, звільнення за скороченням в підсумку може і не відбутися,
якщо працівник буде звільнений, наприклад, за переведенням, але для цього також
потрібно дотримати певну процедуру і отримати і згоду працівника, і
лист-клопотання від його майбутнього керівника.
При цьому, трудове законодавство прямо забороняє звільняти за
скороченням (крім ліквідації установи) таких працівників: вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до трьох років (до шести років, якщо згідно з медичним
висновком дитина потребує додаткового домашнього догляду), одиноких матерів при
наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда (до 18 років
(повноліття)), батька, який виховує дітей без матері (у тому числі у разі
тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів
(піклувальників) і прийомних батьків. (статті 184 і 186-1 КЗпП).
Насправді, проблемних питань набагато більше, ніж постарався висвітлити
в даній статті. Наша постійна комісія, 10 листопада 2011 року проводить круглий
стіл "Реформування охорони здоров'я: ризики і реальність", на якому
планується узагальнити проблемні питання реформування галузі і знайти на них
відповіді.
Немає коментарів:
Дописати коментар